Патріотичні пісні (Тексти)

Ой у лузі червона калина

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш вільний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
Та й прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Зродились ми великої години

Зродились ми великої години
З пожеж війни, із полум’я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів.

І ось ми йдем у бою життєвому –
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.

Не хочемо ні слави, ні заплати.
Заплатою нам – розкіш боротьби!
Солодше нам у бою умирати,
Ніж жити в путах, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди,
Не сміє брат на брата йти у бій!
Під синьо-жовтим прапором свободи
З’єднаєм весь великий нарід свій.

Велику правду – для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе!
Вітчизні ти будь вірний до загину,
Нам Україна вище понад усе!

Веде нас в бій борців упавших слава.
Для нас закон найвищий – то приказ:
«Соборна Українська держава –
Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ».

Не пора

Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить.
Довершилась Україні кривда стара –
Нам пора для України жить.

Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира, –
Для України наша любов.

Не пора, не пора, не пора
В рідній хаті робити роздор.
Най пропаде незгоди проклята мара,
Під Украйни єднаймось прапор.

Бо пора ся великая єсть –
У відважній, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю і славу і честь,
Рідний краю, здобути тобі.

Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить.
Довершилась Україні кривда стара –
Нам пора для України жить.

За Україну

За Україну, з огнем завзяття,
Рушаймо, браття, всі вперед!
Слушний час кличе нас,
Ну ж бо враз сповнять святий наказ!

Приспів:
За Україну, за її волю,
За честь і славу, за народ!

Ой Україно, ти люба ненько,
Тобі вірненько присягнем.
Серце, кров, честь, любов –
Все тобі віддати в боротьбі.

Пута-кайдани ми вже пірвали
І зруйнували царський трон,
З-під ярем і тюрем,
Де був гніт, пішли на вольний світ.

Ой Україно, ти люба ненько,
Тобі вірненько присягнем.
Серце, кров, честь, любов –
Все тобі віддати в боротьбі.

Гей, соколи!

Гей, десь там, де чорні води,
Сів на коня козак молодий.
Плаче молода дівчина,
Їде козак з України.

Приспів:
Гей, гей, гей, соколи,
Оминайте гори, ліси, доли.
Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,
Степовий жайвороночку!
Гей, гей, гей, соколи,
Оминайте гори, ліси, доли.
Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,
Мій степовий, дзвінь, дзвінь, дзвінь!

Жаль, жаль, за милою,
За рідною стороною.
Жаль, жаль, серце плаче,
Більше її не побачу.

(Приспів)

Плаче, плаче, дівчинонька,
Люба моя ластівонька.
А я у чужому краю,
Серце спокою не має.

(Приспів)

Меду-вина наливайте,
Як загину — поховайте
На далекій Україні
Коло милої дівчини.

(Приспів)

Вже вечір вечоріє (Лента за лентою)

Вже вечір вечоріє, повстанське серце б’є,
А лента набої поспішно подає.

Приспів (2):

Ах, лента за лентою – набої подавай,
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!

В марші цілу нічку, а в ранній зорі
Почались завзяті, запеклі бої.

Приспів.

А ворог атакує і преться щосил,
Юнак-кулеметник їх вправно косив.

Приспів.

Як сонце сходило, втомлений юнак,
Упав він ранений, упав він навзнак.

Приспів.

До нього санітарка поспішно іде,
В обличчя вдивляєсь, його пізнає.

Приспів.

Він в неї вдивляєсь, пече в грудях рана,
Біля кулемета дівчина молода.

Приспів.

А ворог атакує, в останній момент –
Наново заграв вже затихлий кулемет.

Приспів.

Хто любить Україну, вкраїнський народ,
Вступай до повстанців без всяких перешкод.

Приспів.

Там під Львівським замком

Там, під Львівським замком, старий дуб стоїть.
Там, під Львівським замком, старий дуб стоїть.
А під тим дубочком січовик лежить.
Там, під Львівським замком, старий дуб стоїть.
А під тим дубочком січовик лежить.

Він лежить не дише, він неначе спить.
Золоті кучері вітер шелестить.

А над ним старенька матінка стоїть.
І до нього стиха слова говорить:

“Сину ж ти, мій сину, дитино моя.
Були б тя не вбили, якби не війна.

Було вас у батька п’ятеро синів.
Ти був наймолодший, сину мій Андрій.

Як ти був маленьким, батько воював.
Він за Україну голову поклав”.

А позаду неньки отаман стоїть.
І до неї стиха слова говорить:

“Не плач, стара мати – син героєм став,
Він за Україну голову поклав”.

Висока могила, хрест березовий.
А на тому хресті тризуб золотий.

Йшли селом партизани

Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами, |
І у кожного смуток і біль на лиці. | (2)

Біль і смуток за всю Україну,
Та за спалені хати і зрубаний сад,
За ту пісню, що чув ти колись, солов’їну, |
Але їм вже не було дороги назад. | (2)

Бо дорога назад - це неволя,
А ховатися в лісі не будемо ми.
Ми підемо вперед - і здобудемо волю, |
України своєї ми вірні сини. | (2)

Хтось з них пісню завів, і вона пролунала
На всі гори Карпати, на весь рідний край,
Щоби знали усі - Україна повстала! |
Ти лети, наша пісне, аж за небокрай! | (2)

І не всі повернуться із бою живими,
І не всіх дочекається рідна сім’я.
Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими, |
Пам’ятай їх завжди, українська земля. | (2)

Пам’ятай їх завжди так, як я пам’ятаю.
Пам’ятай лихоліття страшної війни.
Бо настане той день, що до рідного краю |
Ще злетяться твої, Україно, сини. | (2)

Повіяв вітер степовий

Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий, |
Дівчина затужила. |(2)

А був то хлопець молодий,
Його б лишень кохати.
Він впав, як той сухий листок, |
Повік буде лежати. |(2)

Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько кряче:
“Вставай, козаче молодий, |
Твоя дівчина плаче!” |(2)

Заплаче мати не одна,
Заплаче й чорнобрива.
Бо не одного козака, |
Сира земля накрила. |(2)

Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий, |
Дівчина затужила. | (2)

Ой на Горі тай Женці жнуть

Ой на Горі тай Женці жнуть | (2)
А попід Горою яром-долиною Козаки йдуть
Гей долиною гей широкою Козаки йдуть!

Попереду Дорошенко | (2)
Веде своє військо військо запорізьке хорошенько
Гей долиною гей широкою хорошенько!

Посередині/посереду пан хорунжий | (2)
Під ним кониченько,
під ним вороненький сильно дужий
Гей долиною гей широкою сильно дужий!

А позаду Сагайдачний | (2)
Що проміняв жінку на тютюн та люльку необачний
Гей долиною гей широкою необачний!

Гей вернися Сагайдачний | (2)
Візьми свою жінку віддай тютюн-люльку необачний
Гей долиною гей широкою необачний!

З жінкою в поході не возиться | (2)
А тютюн та люлька Козаку в дорозі знадобиться!
Гей долиною гей широкою знадобиться!

Гей хто в лісі озовися | (2)
Та викришем вогню та затягнем люльку не журися!
Гей долиною гей широкою не журися!

Біля тополі

Тихо надворі і тільки чути як,
Як матері слова летіли,
Летіли в ніч до козака.
Бачиш, сину мій, свічка не згаса,
До віку буде вже горіти,
Горітиме вона.
Молодий юнак, молодий козак…

Приспів:
Там біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе,
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає - та в Бога вже його душа.
Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь,
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі.

Рік вже промайнув, прийшла нова весна!
А спокою в душі не було
Не було — та й ще нема
Там батько змучений, сам торує шлях!
По ньому мав іти син його
А він героєм став
Молодий юнак, молодий козак

Приспів: (2)